Андрій Віталійович Лисенко, лікар-революціонер, з іменем якого пов’язана історія лікарні.

Місто Знам’янка було засноване у 1869 році, коли відкрився рух поїздів на залізниці Одеса-Харків. Цього ж року на галявині Чорного лісу, на дільниці Єлісаветград-Крюків завершилось спорудження вокзалу та конторських приміщень.

Назву свою станція дістала від селища Знам’янка, що розташоване на три кілометри від неї.

У серпні 1873 року було відкрито рух поїздів на дільниці Знам’янка – Миколаїв, а ще через три роки – до Фастова.

Розширення залізничного вузла в наступні роки зумовило швидке зростання населення пристанційних селищ. Знам’янський вузол продовжує розростатися.

Постає питання про будівництво лікувального закладу.

У фондах Чорноліського лісництва, які зберігаються у Кіровоградському обласному архіві, є наступні відомості: 

«6 листопада 1881 року повірений правління Харківсько-Миколаївської залізниці представив у Херсонсько-Бесарабське губернське Управління Державного майна план відчуженої дільниці казенної лісної дачі для будівництва водогону і лікарні.

10 листопада того ж року губернський лісничий передає Чорноліському лісництву план і пропонує зробити оцінювання дільниці лісу.

15 листопада Чорноліський лісничий звертається з проханням у дирекцію Харківсько-Миколаївської залізниці направити повіреного в Херсонсько-Бесарабське Управління Держаного майна для проведення оцінки дільниці, яка має відійти від відчуженої  Чорноліської казенної лісної дачі для будівництва водогону і лікарні на станції Знам’янка Харківсько-Миколаївської залізниці по складеному Управлінням залізниці  плану.

16 квітня 1882 року була отримана телеграма від Управління Харківсько-Миколаївської залізниці про дозвіл на відчуження Чорноліської казенної лісної дачі для  будівництва водогону і лікарні, розміром в дві десятини  2108 кв. сажень».

У 1882 році розпочато будівництво лікарні на наданій ділянці, причому частина дерев залишилась на території будівництва. Було збудовано два дерев’яних будинки і один кам’яний.

У 1883 році в жовтні місяці на ст. Знам’янка відкрилась лікарня, яка була розрахована на 28 ліжок.  При лікарні і приймальному відділенні знаходилась аптека.  Першим дільничним лікарем на ст. Знам’янка був   В.А. Григораш. Медичний персонал лікарні складався із лікаря та двох фельдшерів, які обслуговували 2720 чоловік. Перші хворі почали поступати у лікарню у листопаді 1883 року. Лікарня прийняла 35 хворих, з яких 23 – видужали, а 12 померло. 

У 1884 році лікаря Василя Григораша змінив Андрій Віталійович Лисенко, лікар-революціонер, з іменем якого пов’язана подальша історія лікарні до 1905 року.

Доля А.В.Лисенка тісно пов’язана  з  видатним земським лікарем М.І.Тезяковим. Обидва лікарі міцно здружилися і зробили багато для знам’янчан, аби поліпшити медичне лікування. Вони розробили програму допомоги бездомним, яка передбачала проведення заходів по боротьбі з інфекційними захворюваннями і організували харчування батраків. З цією метою А.В.Лисенко і М.І.Тезяков домоглися створення у Знам’янці лікувально-продовольчого пункту  з їдальнею 30 квітня 1892року. 

А.В.Лисенко гаряче береться за будь-яку справу, якщо потрібно допомога страждаючим. Він добровільно і безкоштовно багато років лікує хворих учнів лісової школи, надає медичну допомогу селянам сусідніх сіл. Залізнична лікарня  на ст. Знам’янка зусиллями А.В.Лисенка стає кращою на залізниці, та ще й елітним культурницьким центром у нашому краї. У 1898 році лікаря А.В.Лисенка посилають делегатом на перший дорадчий з’їзд залізничних лікарів до Петербургу.

10 жовтня 1905 року за сигналом з Харкова на залізниці спалахнув страйк. У жовтні – грудні 1905 року Знам’янська залізнична лікарня була штабом діяльності вузлового страйкового комітету, який очолював лікар-революціонер А.В. Лисенко, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі хірургічного корпусу лікарні.

З 1905 по 1917 роки будувалась залізниця, також росло місто Знам’янка, розвивалась, вдосконалювалась та розбудовувалась лікарня, яка мала назву Знам’янська Південно-залізнична лікарня. Починаючи з 1918 року, тобто з дня проголошення Радянської влади, на базі залізничної лікарні ведеться інтенсивне будівництво, розширюються можливості по наданню спеціалізованої медичної допомоги хворим. Збільшувалась кількість стаціонарних ліжок.

У 1928 році був збудований господарчий корпус лікарні.

З 1937року залізничну лікарню очолював Василь Кіндратович Ярних.

З архівних даних відомо, що з 1937 по 1940рр. на базі лікарні була фельдшерська школа, начальником якої був В.К. Ярних, заступником начальника була М.Т.Лебедь

У серпні 1941 року гітлерівці захопили місто. Уже через декілька днів на вулицях та коліях сортувальних парків  з’явились листівки, які закликали боротися з фашистами, саботувати розпорядження окупаційної влади.

Після початку воєнних дій був організований пересувний  евакогоспіталь № 13, розрахований на 1000 ліжок, начальником якого був В.К. Ярних, який  надавав невідкладну медичну допомогу по всій фронтовій зоні, майже до Прибалтійського фронту. Цей евакогоспіталь врятував життя  не одній тисячі поранених.

Над містом 9 грудня 1943 року зметнувся переможний Червоний прапор. Вже 10 грудня 1943 року Москва салютувала доблесним військам 2-го Українського фронту 12 артилерійськими залпами з 124 гармат згідно наказу Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу Й.В.Сталіна «Про салют на честь визволення» міста Знам’янки, а 18 воїнським з’єднанням і частинам було присвоєно найменування Знам’янських.

Розпочалася інтенсивна відбудова зруйнованого господарства та введення в дію нових будівель.

В 1950 році був введений в експлуатацію головний корпус лікарні; в 1952 році – збудовано одноповерховий корпус, де було відкрито інфекційне і неврологічне відділення. В 1957 році вступив в дію адміністративний корпус, а в 1960 році збудований триповерховий корпус поліклінічного відділення. 

В  ІV кварталі 1987 року у вересні місяці достроково введено в експлуатацію 4-поверхове приміщення терапевтичного корпусу з проектною потужністю на 120 ліжок, патологоанатомічне відділення з двома секційними залами, харчоблок, трансформаторна підстанція, киснева, внутрішня АТС на 200 номерів, селекторний зв’язок на 40 абонентів.

Нині Відділкова лікарня є діагностичним та лікувальним закладом Одеської залізниці, де надається  цілодобова кваліфікована медична допомога працівникам залізничного транспорту, транспортним будівельникам,  членам їх сімей, пенсіонерам, учасникам та інвалідам Великої Вітчизняної війни, іншим пільговим категоріям, населенню міста Знам’янки і Знам’янського району. Складається із стаціонару на 120 ліжок та поліклінічного відділення на 500 відвідувань у зміну. Лікарня акредитована на І  категорію.

Відділкова лікарня впродовж багатьох років, окрім загальнодержавних функцій з надання медичних послуг населенню, виконує державне замовлення із забезпечення безпеки руху поїздів, проводить перед- і післярейсові огляди локомотивних бригад, періодичні обов’язкові медичні огляди робітників, забезпечує постійний контроль за станом здоров’я залізничників, робота яких пов’язана з безпекою руху поїздів, надає невідкладну медичну допомогу пасажирам на вокзалах та поїздах.